Шанталь Себір було 52 роки; вона була вчителькою й матір’ю трьох дітей, коли біль став нестерпним.
У 2000 році їй діагностували естезіонейробластому — рідкісну форму раку, що поширилася з носових порожнин до очниці. Хвороба спотворила її обличчя, позбавила зору, смаку й нюху, а морфін спричиняв алергічну реакцію, тож вона боролася з болем за допомогою аспірину. У лютому 2008 року, після телевізійного інтерв’ю, вона публічно попросила президента Ніколя Саркозі дозволити їй померти. 17 березня суд у Діжоні відмовив їй у смертельній дозі барбітуратів під медичним наглядом.
Через два дні її знайшли мертвою вдома. Автопсія не прояснила причину смерті, і невизначеність тривала до 27 березня, коли підтвердили, що вона прийняла барбітурати.
Її історія сколихнула Францію: вона змусила переглянути закон Леонетті 2005 року й започаткувала дебати про право на гідну смерть, які тривали майже два десятиліття. Тепер, у січні 2027 року, закон, що постав унаслідок цих дебатів, набуде чинності. Якби справа Себір розглядалася сьогодні, вона могла б претендувати на те, чого так прагнула: гідну смерть.
