Марікармен Абаскаль було 87 років, і близько 70 років вона прожила в одному й тому самому будинку в районі Ретіро в Мадриді.
23 вересня її винесли звідти на ношах. Десятки активістів протестували біля дверей. Зрештою вона опинилася в лікарні Грегоріо Мараньйона й більше звідти додому не повернулася.
Вона померла 7 жовтня, через чотирнадцять днів. Про цю новину повідомила Спілка орендарів.
А потім пролунали слова. Депутатка Європарламенту Ірене Монтеро написала: «Це не смерть, це вбивство. Який же клятий гнів. Дякую, що боролася, Марікармен». Іоне Беларра повторила ці слова. Лідер партії «Об’єднані ліві» Енріке Сантьяго назвав виселення «таким, якого можна було уникнути, і таким, що не супроводжувалося жодною альтернативою житлу». А на Пуерта-дель-Соль люди, які розбили там табір, рушили до Конгресу, скандуючи: «Це не смерті, це вбивства».
Варто чітко сказати, що поки невідомо. Жодні медичні дані чи судове рішення не підтверджують, що виселення спричинило її смерть. Ці слова виражають гнів людей на вулицях, а не є вироком.
Та цей гнів виник не на порожньому місці. Він постав із образу: 87-річну жінку виносять із дому на ношах.
Іноді в країні сперечаються не про смерть. Сперечаються про те, як вона сталася.
