Mr. Big знайшли у 2024 році покинутим у громадській вбиральні й у такому поганому стані, що йому залишалося жити лише кілька днів. У нього були глисти у вухах і стільки кліщів, що вони майже висмоктали з нього всю кров.
Але Mr. Big чіплявся за життя.
Після п’яти тижнів одужання почав проявлятися пес, якого приховував увесь цей біль. Його характер розквітнув, і серед любові та турботи працівники притулку лагідно почали називати його «Turbo Hippo» і «Sir Chunksalot». Його улюбленим місцем був простий гамак, де він міг щасливо розлягтися й відпочити.
Йому вдалося повернутися до колишнього власника, але невдовзі він випадково втік, і на нього напала зграя безпритульних собак. Він знову опинився на межі смерті. Ніалл Гаррібсон і його ветеринарна команда знову врятували його й змогли стабілізувати його стан.
Mr. Big знову вижив. І він залишався собою: великим, улюбленим собакою, який радів найпростішим речам.
Та на початку жовтня 2026 року його організм нарешті не витримав. У нього були пухлини, що росли в напрямку нервів, і збільшене серце. Цього разу нової боротьби не було. Він мирно помер, без болю й оточений любов’ю, смакуючи свої ласощі до останньої секунди.
Після всього пережитого Mr. Big попрощався саме так, як і заслуговував: відчуваючи, що його люблять.
“Він був дуже-дуже хорошим хлопчиком”.