Marc-André ter Stegen було 10 років, коли його батько пішов із дому.
Він більше ніколи його не бачив. Сьогодні, у 34 роки, після того як провів майже всю кар’єру в Barça, німецький воротар говорить про це без гіркоти й не виставляючи себе жертвою: «не можна сумувати за тим, чого ніколи не мав». Коли він уже грав за Barcelona, то отримав звістку про смерть батька. Йому було сумно, але це було зовсім не так, як порожнеча від втрати людини, яка була поруч і підтримувала його.
За його словами, натомість поруч із ним залишилися інші люди. Його мати, яку він називає всім для себе і з якою в дитинстві мав дуже близькі стосунки. А ще дідусь, який возив його на тренування і зрештою став тією батьківською фігурою, якої йому бракувало: скромним, без зайвого галасу, але завжди поруч, незмінним і сповненим любові.
З роками він зрозумів іще дещо. Дідусеві ця роль також приносила радість, адже, супроводжуючи хлопчика, який мріяв стати воротарем, він і сам знаходив у цьому сенс.
Тер Штеген говорить не про те, що втратив. Він говорить про людей, які посіли це місце ❤️