Рей Лукас був відсутній лише 15 хвилин.
Коли він повернувся до свого будинку в Істпойнті, штат Мічиган, вогонь уже пожирав стіни. Усередині, у підвалі, спали його доньки-близнючки, яким ледве виповнилося 18 місяців: Milan і Malaysia. Рей не вагався й секунди. Він увійшов до будинку, охопленого чорним димом, не в змозі взагалі нічого бачити, орієнтуючись лише на пам’ять про кожен його закуток, який знав напам’ять. Він знайшов їх, підхопив на руки й вибрався назовні.
Порятунок дався високою ціною: опіки другого й третього ступеня по всьому тілу та втрата зору, яка, як побоювалися лікарі, могла виявитися постійною. Три дні він не міг нічого бачити. Потім, без чіткого медичного пояснення, до нього повністю повернувся зір. Він назвав це дивом.
Будинок, у якому він жив разом зі своєю дівчиною, матір’ю та племінницею, було знищено разом з усім, що вони мали. Але дівчатка вижили, і для Рея від найпершої секунди це було єдине, що мало значення.