Валерія каже, що одужала від раку лише за одні вихідні. У п’ятницю в неї було кілька пухлин, а в понеділок, коли вона повернулася до лікарні, щоб розпочати хіміотерапію, лікарі вже не могли знайти уражень.
Їй було трохи за 20, коли їй діагностували рак матки. Спустошена, вона повернулася до батьківського дому й зрештою оселилася в старій кімнаті бабусі, де був невеликий вівтар, присвячений Ceferino Namuncurá.
Тоді вона почала просити про заступництво цього молодого аргентинця мапучського походження — сина й онука вождів, який хотів стати священником і помер від туберкульозу в 1905 році, у віці лише 18 років. Того ж вихідного Валерія також пішла на месу й прийняла Таїнство Єлеопомазання хворих.
Коли перед початком лікування вона знову пройшла обстеження, лікарі не виявили жодної з пухлин, які знайшли кілька днів тому. Католицька церква роками розслідувала її випадок, а залучена до цього процесу медична комісія дійшла висновку, що її одужання було раптовим, повним, тривалим і незрозумілим з огляду на тогочасні медичні знання.
У 2007 році Ватикан офіційно визнав її одужання дивом, приписаним заступництву Ceferino. Це визнання відкрило шлях до його беатифікації, і Валерія була присутня в Чімпаї, щоб побачити, як молодого чоловіка, до якого вона звернулася роками раніше, проголошують блаженним. 🥹
